Блог учителя української мови і літератури Ющишин Я. В.

Літературна карта Олександрійщини

Логвин Григорій Никонович (22.05.1910 р. - ? ) – мистец-твознавець, дослідник стародруків. Народився в с.Косівка. Навчався в Харківському художньому інституті (1931-1934 р.р.). Закінчив Московський інститут образотворчого мистецтва.

Автор мистецтвознавчих видань, зокрема книги «З глибин. Давня книжкова мініатюра ХІ-ХVІІІ ст.».

Братченко Іван Григорович (3.10.1923) - публіцист, прозаїк, журналіст. Народився в с. Головківка Олександрійського р-ну. Закінчив Київський педагогічний інститут у 1949 році. Працював кореспондентом газети «Молодь України». З 1951по 1981 рр. – власний кореспондент газети «Правда України». Автор документальних повістей, нарисів про героїзм у Великій Вітчизняній війні: «Нашли свою судьбу» (1981), «Ровесники» (1983), «Мужество» (1985), «Огонь ведут «Катюши»» (1986), “Пулеметчики» (1986), «Такая она, война» (1988), «Ему выпало жить» (1996), «Белые журавли» (2000).

Нагороджений орденами Слави 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, "Знак Пошани"; медалями "За відвагу", "За оборону Ленінграду", "За оборону Сталінграду", "За взяття Кенігсбергу" та інш. Заслужений журналіст УРСР. Премія ім. Ю. Яновського. Почесний громадянин с. Головківка.

Колєсніков В’ячеслав Гаврилович (нар. 1937р.) - журналіст, поет, прозаїк, краєзнавець. Народився 26 червня 1937 р. в селі Недогарки Олександрійського району на Кіровоградщині. Після школи навчався в училищі механізації сільського господарства, де здобув професію «тракторист-машиніст широкого профілю». Працював механізатором в Олександрійській МТС,- трактористом, комбайнером, механіком, помічником бригадира мехбригади. У 1958 р. йде на строкову службу на флот. Після повернення у 1962р. працював на авторемонтному заводі, займався журналістикою, літературою. Після перемоги у республіканському конкурсі в газеті «Молодь України» його запрошують на роботу у місцеву газету «Ленінський прапор»(нині «Вільне слово»).В цій редакції він пропрацював усе своє трудове життя, майже 40 років. Пройшов шлях від кореспондента до

заступника редактора. За час роботи закінчив Вищу партійну школу (факультет журналістики,1970-1975рр), став членом Національної Спілки журналістів України, лауреатом і переможцем багатьох журналістських і літературних конкурсів. Друкувався в центральних і міських газетах, республіканських журналах і альманахах. На його вірші написано близько двох десятків пісень («Дві дороги» муз. В.Скляра; «Кладка», «До тебе», «Стежка», «Соняшник», та ін. на муз. Н.Боровик). З-під пера Колєснікова вийшли сотні віршів, кілька поем, десятки нарисів, оповідань, новел, статей,тощо. Автор книг: «Любов і розлука» (2006), «Не покинь меня, удивление» (2007), «Сузір’я» (2007).

Повелько Кузьма Іванович (нар. в 1947р.) - прозаїк, журналіст.

Народився в с.Іванівка Олександрійського району в селянській родині. Закінчив Бобринецьке профтехучилище (1965). Другий Харківський індустріально-педагогічний технікум (1973), Кіровоградський інститут сільськогосподарського машино-будування (1981), ВПШ (1987). Друкується з 1979р. З 1982р. - на журналістській роботі. Працював редактором Олександрійських міських газет «Вільне слово» та «Сільський вісник». Автор художньо-документальної книги «Фатальні три дзвінки» (1994).

Сторожук Василь Федорович (23.03.1913 ) - відомий українсь-кий журналіст, автор першої художньої книжки про подвиг пол-тавчанки-підпільниці Лялі Убийвовк. Народився в селі Червона Кам'янка Олександрійського повіту. Ще навчаючись у Єресієвському сільськогосподарському технікумі, друкував свої вірші в газетах П'ятихаток і Кривого Рогу. Працював кореспондентом газети «Комсомольская правда». З 1955 по 1961 рік редагував обласну газету «Кіровоградська правда», згодом був кореспондентом «Сельской жизни». В 1944 році видав документальну повість «Ляля Убийвовк”, книжку нарисів «Великі перетворення» (1945), книжку про Марка Озерного «Майстер урожаю» (1946). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Янчуков Станіслав (нар. 1938р.) – журналіст, краєзнавець,

профспілковий і громадський діяч.

Народився 14 червня 1938 р. в с.Світлопіль Олександрійського району. За фахом-вчитель філології.

З 1998 – головний редактор Центрально-Українського видавництва. Автор книг «Весна» і 40 тисяч посмішок» (2003), «На чолі місцевого самоврядування» (2004), «З іменем Володимира Ястребова» (2005). Лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В.М.Ястребова (2006).

Железняков Євген Михайлович (нар. в 1950р.) - поет, прозаїк.

Народився 20 жовтня 1950 року в с. Протопопівка Олександ-рійського р-ну в родині вчителів. Закінчив Кіровоградський педінститут (1972 р.). Працював журналістом у телерадіокомпанії та обласних газетах «Кіровоградська правда» та «Народне слово».

Автор поетичних та прозових книг для дітей «Ходить весело вітрець» (1976), «Виріс в полі колосок» (1985), «Танкодром»,

«Моє село» (1993) і документальної повісті «Вибухи гримлять на Волині» (1990, у співпраці з Г.В.Балицьким). Член Національної спілки письменників України.

Заруба Юрій Володимирович (21.04.1914 - 13.05.1973) -публіцист. Народився в с. Нова Прага Олександрійського р-ну. Закінчив семирічну школу в м. Олександрія в 1928 році. Потім - Дніпродзержинський металургійний технікум. Перші нариси почав писати про металургів, доменщиків. З 1935 року працює у пресі. Пише фейлетони, нариси, рецензії, публіцистичні статті. Працював редактором республіканського журналу «Блокнот агітатора». Пізніше був завідуючим відділом преси Міністерства закордонних справ УРСР, головним редактором газети «Радянська Україна».

Ю.В. Заруба - член Спілки письменників України. За літературну та громадську діяльність був нагороджений двома орденами «Знак пошани».

Застеба Михайло Іванович (1924 р.) – краєзнавець. Народився в

с. Червона Кам’янка. Голова ветеранської ради, фронтовик. Закінчив Олександрійський педагогічний технікум. Потім Харківський бібліотечний інститут. Працював вчителем української мови та літератури у Червонакам’янській школі. Написав книгу «Голгофа»(2006) та історію рідного села Червона Кам’янка.

Клименко Яків Дмитрович (1912-1984) - український прозаїк, заслужений працівник культури України. Народився в селі Олександрівці Олександрійського повіту у бідній селянській сім'ї. Дитинство було важким, голодним. Комітет незаможних селян послав Я.Клименка до школи батрацької молоді. Закінчивши її, вчився в Олександрійському сільськогосподарському технікумі. З

початку 30-х років став творчим працівником газети «Комуніст» (потім «Радянська Україна»). На її сторінках надрукував ряд нарисів,

публіцистичних статей. В 1931 році вийшла перша книга письменника - повість «Ваша перепустка?». Згодом видав ряд книг

«Баронівка», «Земля чудес», «Суцвіття весни», «Роди нам прекрасне».

Петров Микола Гаврилович (нар. 21.12.1923) - прозаїк. Народився в с. Нова Прага Олександрійського району. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педінституту (1953) та факультет іноземних мов Київського університету (1967). Почав друкуватись з 1940 року. Автор збірки оповідань «Перша заповідь» (1995) та перекладу з німецької художньо-документальної повісті «Тихий фронт» (1995). Багато оповідань надруковано в періодиці.

Плотнір Федір Миколайович (нар. 1918) – краєзнавець.

Народився з жовтня 1918р. в с. Нова Прага Олександрійського району . Закінчив Тульське збройно-технічне училище. Працював лаборантом, електриком, інспектором відділу соціального забезпечення в с. Нова Прага. Створив унікальну приватну бібліотеку. Постійно досліджує і вивчає історію рідного краю. Учасник Великої Вітчизняної війни. Автор книг «Петриківські бувальщини» (2000), «Новопразький літопис» (2002), «Наші земляки» (2004). Лауреат обласної краєзнавчої премії

ім. В. Ястребова. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького.

Попільницький Олексій Захарович (1850 - 1929) - публіцист і видатний український бібліофіл, юрист, викладач.

Народився у с. Нова Прага Олександрійського повіту Херсон-ської єпархії теперішньої Кіровоградської області у родині псаломщика. Освіту здобував у Херсонському духовному училищі, Херсонській духовній семінарії, Новоросійському

університеті (м. Одеса). У 1873 р. закінчив юридичний факультет університету зі ступенем кандидата прав. Працював вихователем у

Санкт-Петербурзькій землеробській колонії, вчителем Ново-торжківської земської школи (м. Торжок), домашнім учителем у маєтку Марії Львової в селі Чернятині Литинського повіту Кам’янець-Подільської губернії, вчителем російської мови та історії в Олександрійській Новгородській земській школі (м. Новгородка), у приватному пансіоні Далматова в Кларні Ваад-тського кантону (Швейцарія).

У жовтні 1881 р. влаштувався на роботу до земського бюро Полтавської губернської управи, у грудні 1881 р. О.З.Попіль-

ницького було заарештовано і притягнуто до слідства за нібито державний злочин – замах на життя царя. Після довготривалого ув’язнення його звільнено з-під варти в залі суду. З 1890 до 1908 року працював у канцелярії Державного Контролю у Санкт-Петербурзі, де дослужився до чина статського радника.

Був у складі редколегії шеститомного видання «Великая реформа (1861 — 1911)». У п’ятому томі надруковано дві його праці. Під час революції Попельницький повернувся з Петер-бурга до Нової Праги.

Все своє життя він стежив за новинками літератури, переглядав видавничі каталоги, каталоги книжкових магазинів, газетні об’яви щодо продажу книг, робив вирізки про них, купував книги, складав списки книг з окремих питань тощо. На той час мав він величезну, дуже багату книгозбірню. Був у нього навіть рукопис Радіщева.12 лютого 1913 р. Одеське бібліографічне товариство при Новоросійському університеті обрало його своїм членом і

звернулося з проханням подати відомості про свою книгозбірню. Товариство намагалося таким чином проінформувати науковців про маловідомі книжкові багатства приватної бібліотеки.

В травні 1929 р. Попільницький приїхав до Києва підписувати договір з ВБУ про продаж своєї бібліотеки до Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського). Після підписання договору потрапив до лікарні, де його було успішно прооперовано, але у після-операційний період захворів на запалення легень і 2 липня раптово помер. Поховано О.З.Попільницького на Лук’янівському кладовищі.

Нагороди: орден Св. Станіслава ІІІ ст. (1898), Св. Станіслава ІІ ст. (1901), Св. Анни ІІ ст. (1905).

Шаповал Іван Максимович (нар. 1921р.) - поет. Народився в селі Червона Кам'янка Олександрійського району. Після школи закінчив курси авіамеханіків – і на війну. Був тяжко поранений. Після війни одержав педагогічну освіту, вчителював в селі Войнівка, потім працював журналістом. Автор багаточисленних пісень, поетичної збірки «Круті повороти». Член літературного клубу «Джерело».

Блог учителя української мови і літератури Ющишин Я. В.

пʼятницю, 10 квітня 2015 р.

Відео "Українські вечорниці"

четвер, 19 лютого 2015 р.

середу, 18 лютого 2015 р.

пʼятницю, 10 квітня 2015 р.

Відео "Українські вечорниці"

четвер, 19 лютого 2015 р.

середу, 18 лютого 2015 р.

пʼятницю, 10 квітня 2015 р.

четвер, 19 лютого 2015 р.

середу, 18 лютого 2015 р.